ЛИ́ЦАРЬ, РЯ,
Ли́царь, ря, м. Рыцарь. Котл. Ен. V. 52. А тут Михайлик лицарь був. ЗОЮР. І. 3. Громада вибрала гетьмана — преславного Лободу Івана, лицаря старого. Шевч. 234.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 365.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЛИЦАРЬКУВА́ТИЙ, А, Е. →← ЛИЦА́РСЬКИЙ, А, Е.